Ну, від цього мало пуття,— мовив ліхтарник.— Понад усе я люблю спати. — Тоді кепське твоє діло,— гукнув маленький принц.
Дрібненькі золоті штучки, що викликають мрії у ледацюг. А я людина поважна. Мені мріяти нема коли.
«Те, що я бачу, це лише оболонка. Найголовнішого не побачиш очима...»
— А де ж люди? — знов озвався нарешті маленький принц.— У пустелі все-таки самотньо... — Серед людей також самотньо,— відповіла гадюка.