«Ще не пізно, Поллі, — м’яко промовив містер Ґонт. – Ще не пізно, навіть зараз».
– Ой, та до сраки ту гордість! 

автомобіля.
– А ти як ся чуєш, старий?
– Веселенько, – відповів Сіт. А вигляд він мав цілком збуджений. Стурбований, проте збуджений. – Вам, мабуть, набагато гірше, ніж мені.
–