В общем, интересно. Гаррисон интересно пишет и читать его - одно удовольствие. Но для меня тема людей-болванов, мировой закулисы и всесильной Службы Безопасности уже набила оскомину. Посмотрим, что будет дальше - возможно, слудеющие части будут куда более интересными. Здесь только завязка - главный герой понял, что настоящую жизнь от людей скрывают, а историю переписали. Прямо как в книге "1984" Оруэлла.

Доволі неоднозначна книга Люко Дашвар, якщо порівнювати із "Село не люди" та "Мати все". Хотілось би сказати, що слабша. Але ні - просто інша. Не така інтригуюча, затягуюча, але по-своєму сильна та цікава.

В книзі розказано про підкорення Києва студентами Макаром, Гоциком та Любою. Вони молоді, вірять в себе, вірять що прорвуться та досягнуть всього в країні, де добре живуть лише "жирні" - нечесні та бандитуваті політики, чиновники та бізнесмени.

Життя в столиці міняє їх та розводить їхні шляхи. Люди міняються. Події швидко розвиваються. Тут вам і чесний син нечесного депутата і наївний сільський лікар, який приїхав шукати правди в столиці. І, звичайно, бандити, олігархи та сірі кардинали із колишніх партійних кадрів. Кожна сюжетна лінія та кожен герой має своє призначення, свою роль в книзі.

Сильно! Очень сильно! Хорошо, что раньше не читал - не понял бы. А в 28 с хвостиком уже есть понимание если не всего, то хотя бы части того, что хотел донести до нас автор.

Да, описание потребительского общества будущего, где все шаблонно счастливы, где нет ни любви, ни страданий, ни вообще каких-либо сильных деструктивных эмоций, очень впечатлило. Это отупение и общее псевдосчастье отупевших баранов-людей... Автор предугадал, к чему мы движемся, все мы, наше общество. Страшно и печально.