Атлант розправив плечі. Частина перша. Несуперечність

-І що таке душа? - продовжував старий. - Хіба у виробництві чи сексі задіяний дух? Але людину ніщо більше не цікавить. Людина переймається лише матеріальним. Наша велика промисловість - свідчення цього, і це єдине на що спромоглась наша так звана цивілізація, створена вульгарними матеріалістами з моральним рівнем свиней і з такими, як у свиней, цілями та уподобаннями. Чи потрібна моральність або інші етичні засади, щоб зібрати на конвеєрі вантажівку?
- А що таке моральність? - запитала Даґні.
- Здатність відрізняти добро від зла, спроможність бачити істину, мужність, щоб дотримуватися її і ніколи не зрадити добро. Але де це все знайти?

-Колеги за фахом чи за галуззю мають єднатисч, - казали організатори Альянсу. - У нас спільні проблеми, спільні інтереси, спільні супротивники. Чублячись між собою, ми розпорошуємо власну енергію. Натомість слід виступити єдиним фронтом проти всіх, хто створює нам перепони. Лише об'єднавши зусилля, нам вдасться досягти успіху.
-То проти кого ж виступатиме цей Альянс? - запитав би скептик.
І почув би таку відповідь:
-Не проти когось конкретного. Але якщо ставити питання таким чином, то Альянс спрямований проти вантажовідправників чи виробників залізничного устаткування, які можуть на нас нажитися. А проти кого створюються будь-які спілки?.
-Саме це мене й цікавить, - зауважив би скептик.

Його провина полягала лише в тому, що він заробляв своє добро сам і ніколи не забував, що воно належить йому і лише йому.

Він ніколи нічого не просив. Це вони хотіли його втримати, вони висували претензії, що подавалися як вияв любові, але така любов обтяжувала його дужче за будь-яку ненависть. Він зневажав невиправдане співчуття, так само як незароблене багатство. Ці люди заповзялися любити його, геть не поцікавившись, за що він сам хотів би, щоб його любили.