…Темна постать — тендітна і невагома у світлі місяця, що відбивалося в вигині саксофона, пускаючи бісики по кутках, — повільно обернулася до мене.
Останній видих в його золоте черево пролунав так:
— Ти зберіг мою Кицьку?
— Вона потовстіла і знахабніла. Чекає на тебе в авто! — сказав я.

А більше за все втомлювала необхідність спілкування. Вона не уявляла, як можна вимовляти якісь фрази, аби лише прочистити горло і сколихнути повітря. Люди не можуть і не вміють мовчати їм здається, що тоді вони втратять свою людську сутність, яка полягає в тому, щоб говорити.