Стів Джобс

У якийсь момент Кейр з Еткінсоном
почали скаржитися, що Джобс змушує їх
проводити надто багато часу над
внесенням дрібних покращень, хоча в них
ще не виконана купа важливішої роботи.
І тут СтіваСтіва
— Ви уявляєте собі, що вам доведеться
дивитися на це щодня? — верещав він.

Найбільше Лека
зводило з розуму те, що Sony могла
зробити те саме, але там ніколи не могли
змусити працювати в унісон відділи
програмного забезпечення, технічного
оснащення і наповнення змістом.

Я часто вимогливо ставився до людей,
можливо, навіть вимогливіше, ніж це
було потрібно. Пригадую, коли Ріду було
шість років, я прийшов додому після того,
як на роботі саме того дня звільнив когось,
і я уявляв, як це тій людині сказати своїй
родині і маленькому синові, що він
утратив роботу. Було важко. Але хтось мав
це робити.

Коли Джобсу виповнювалося тридцять,
він використав одну цікаву метафору про
грамплатівки. Він тоді розмірковував,
чому люди старші за тридцять починають
мислити настільки шаблонно й набагато
менш схильні до чогось нового.
— Люди застрягають у тих шаблонах,
наче грамофонна голка у борознах

— З часом я зрозумів, що якщо у тебе
працюють дійсно класні люди, то з ними
не треба сюсюкатися, — пізніше
пояснював Джобс. — Очікуючи від них
чогось величного, ти вже цим стимулюєш
їх до таких звершень. Колектив Macintosh
навчив мене, що фахівці на «п’ять із
плюсом» люблять працювати гуртом і не
люблять, якщо ти толеруєш роботу,
виконану на «четвірку». Запитайте будь-кого
кого з того колективу, і вони вам скажуть,
що воно того було варте.