Погоджуся з тими, хто каже, що існує література з важким присмаком. Містичний трилер і психологічна драма в одній книзі - це реально.
Nick Cave презентував свій літературний шедевр у далекому 1989 році. Мені ж тільки нещодавно потрапив на очі список книг з категорії "Топ-50 книг, які можуть перевернути Ваші уявлення про світ", чи щось типу того. Серед них була і ця книга.
Герой твору, якого звали Юкрід, з самого початку постає нещасним, народженим у скруті та злиднях. Юкрід живе в умовах споглядання за усією правдою життя. Він може все пізнавати, але не здатен висловити свої думки. Хлопець народжений німим. В процесі пізнання того, що відбувається навколо нього він просто зненавидів цей світ.
У книзі аномально багато болю, крові, смаку заліза і пилу. Не кожен буде готовий сприйняти ті неприємні відчуття, пронести все в деталях крізь свою уяву. А хтось навпаки після прочитання книги зможе вдосконалити навики співпереживання і почне цінувати те, що має.
"Той, хто закриває очі, щоби не бачити світло дня, сліпіше того, хто загубив свої очі"...
"Рассказывал ли я Вам об адском ужасе мертвого времени? Что вы знаете про кровоточивость! Про ознобы! Тщетные попытки ухватить утекающую жизнь... словно поймать ветер в кулак Время свихнулось. Ночь и день - кто из них за кем гонится? Два светящихся шара проносятся по небосводу вдогонку друг за другом".
Про ценность времени
"Тот, кто закрывает глаза, дабы не узреть сияние дня, слепее того, кто потерял свои глаза".
Порой стоит просто посмотреть вокруг
"Ми не повинні забувати минуле, оскільки тільки історія може підказати, що нам готує завтрашній день".
Про значення історії Черчилль казав:
"Коли я озираюся назад і згадую ті небезпеки, які ми здолали, і ті штормові хвилі, які не змогли потопити наш міцний корабель, коли я думаю про те, що у нас не вийшло, і про те, що ми все ж таки змогли зробити, я чітко розумію, що нам не варто боятись буревію! Нехай вітер рве вітрила, нехай гримить грім і скажено світяться блискавки. Ми все здолаємо, ми встоїмо, ми переможемо!".
З виступу в Палаті громад Великої Британії у 1941 році:
Ніколи не здавайся!
Під такою назвою онук сера Вінстона Черчилля видав збірку найпопулярніших виступів британського політика.
Для всіх вона буде цікавою.
Автор текстів завжди акцентував свою увагу на значенні історії: "Ми не повинні забувати минуле, оскільки тільки історія може підказати, що нам готує завтрашній день".
А коли наставали відповідальні моменти, Черчилль вправно мобілізував словом і британців, і європейців, і навіть американців.
З виступу в Палаті громад Великої Британії у 1941 році:
"Коли я озираюся назад і згадую ті небезпеки, які ми здолали, і ті штормові хвилі, які не змогли потопити наш міцний корабель, коли я думаю про те, що у нас не вийшло, і про те, що ми все ж таки змогли зробити, я чітко розумію, що нам не варто боятись буревію! Нехай вітер рве вітрила, нехай гримить грім і скажено світяться блискавки. Ми все здолаємо, ми встоїмо, ми переможемо!".
"Серед найбільших гріхів людства є не гордість, як більшість схильна вважати, а невдячність"
Ваш комментарий к цитате